Моим друзьям. Львов

 Уже четвертый год не проходит очарование старого города. Каждый вечер поднимаясь домой, ну почти домой, я четвертый год арендую те же аппартаменты, душа поет радостью новых эмоций и знаний. Ну скажите, сейчас бы так построили лестницу в подъезде?  А теперь вернемся в 19 век. По такой лестнице гусару не стыдно было вести домой барышню. Да, сегодня она обшарпана и немыта, но это только общий вход - он не несет прибыли. А уже внутри каждых аппартментов их владельцы всё починили, помыли и покрасили.  Сегодня, к сожалению, везде правят двойные стандарты :-(

Поэтому и обожаю старый город. Там было красиво все. Идешь себе по узкой улочке и вдруг - дворец :-)

А рядом сталинская пятиэтажка. Лифтов до 5-ти этажей не было. Но район не бедный. Поэтому жильцы сподобались снаружи приладить современный лифт. Чтоб было красиво, сделали большим и стеклянным :-)

На город очень удобно смотреть сверху. Мы с Ирой по прежнему романтики, оба мартовские, поэтому, наверно, и тянет на крышу :-) Особенно хорошо там когда вечернее солнце усиливает цветность и подчеркивает перспективу. Есть, правда и минус: дорого.

   Зато музеи практически бесплатно. Ну, про музеи я уже поминал, война, все ценное вывезено или в хранилища или вообще за границу. Но мы находим новое каждый день. Сегодня, случайно, правда, новое имя.  Шли на Примаченко, а попали на Леопольда Левицкого. Всё новое, но понравилось сразу. Плюс очень интересная техника: сначала гравюра на линолиуме, а потом оттиск на бумагу. Если не видели раньше, полистайте в интернете. Думаю не пожалеете. "Похороны третьего класса" вообще - одни восклицательные знаки. Мои фото, конечно, убогие, но может вам лень будет в интернет, тут гляньте :-)  И еще "Новая прическа".  У него есть и цветное, но я по жизни ценю лаконичное и выразительное. 

Так и пролетают дни. Радио только пару раз включал. Ну, без этого никак, понятно, но оно  на то и радио, что с его помощью сюда можно дотянутся из дома.  Так и стоит на балконе.
  
А еще обожаем львовские трамваи.  Они как смотровые площадки на Эйфелевой башне.  Абсолютно прозрачные, а потому что ездят, можно увидеть столько же сколько с высоты. Причем малой тоже понравилось.  Позавчера почти полдня катались.  Правда тоже стало дорого. В этом году во Львове льготы студентам и пенсионерам только если прописан во Львове :-(  В прошлом году бюджет не компенсировал Львову затраты и в этом году он - хозрасчетный. И еще один раз прошляпили в модных компьютерных валидаторах лишнюю кнопку, не прошла оплата за одного взрослого, заплатили штраф - 580 гривен :-)

Кто найдет и опишет прикол на следующем фото - молодец и детектив:-) Обещаю пиво.

Продолжу потом. Сейчас эмоции :-)

CК. Cesaria Evora

 Для нас, аматоров, шарм - это сработать что-нибудь за пределами Европы. Пусть и не очень далеко, например с Капе Верде.  А я вот захотел ощутить  хотя бы на слух, какая там культура. Не поверите, нашел волшебный голос. Сесария Эвора. Послушайте вего лишь одну, две песни в ее исполнении и вы ощутите что голос и правда волшебный. Личность вообще легендарная, а я к стыду своему до сих пор ничего про нее не знал. Почитайте про нее в Википедии. Ну и самое главное послушайте как поет эта босоногая дива.  Ну и мне, который всегда воспринимает звук как цвет, посмотрите еще одну цветную ноту с Капе Верде.

Львiв

Нехай простять мене мої читачі, щасливи годинників не спостерігають... третій день нічого не пишу. нема коли. Постінно п'яний історією та шармом Львова. заходь у будь-який під'їзд і на підлозі чи стелі побачиш шари історії, причому у прямому розумінні.

Здавалося б за довге життя та десятиліття в електриці здавалося б нічого нового не побачити. Та ні. По-перше, нове це добре забуте старе а, по-друге, виявилося стого про що я не знаю набагато більше ніж того чого мене навчили:-).

Кілька разів бачив в інеті вуличні ліхтарі Львова і тільки зараз дізнався, що вони були електродугові. І для того, щоб яскравий. світло дуги не пошкодило очей, їх піднімали на 12 метрів нагору. Лебідкою. Ще більш дивним для нього був той факт, що другий електрод, що не вугільний, була сітка ЗОВНІ колби!

І ще декілька дрібних техничних тонкощів єлектрікі 18-19 століть. Ще й те, що антропологія теж змінилася. Ми стали більшими. Я не вважаю себе великим, але моя дупа не вписалася в справжній електричний стілець, яким користувалася ще навіть Польща. А до неї Австро-Угорщина. Все-таки теж електрика:-). Вийшов чорний гумор.

І ще прикольна система контролю опорів: у нас протокол, а у них у 19 столітті на стовпах мідні мітки типу жетону з цвяхами по краях, на яких дата останньої перевірки якості ізоляції... І ще вразило те, що конструкція струмових кліщів не змінюється з 1899 року!

Львiв. Iнша країна

 Ранок. Вокзал. Одразу відчуття іншої країни. На зупинка трамвая помітив якийсь чудниі стовпці з завершенням з деревини. Хвилин через десять зрозумів що це підставка щоб не скидати з плечей рюкзак. Одразу ї для тазу підтримка:-). Зупинка не на весь час:-)

Трамваї просто чудові. Як на катери на Сене в Паріжі. Чудові "Картинки с выставки", окна від підлоги до стелі. І ще про державу.

О дев'ятої зупиняється все місто. Стоїть все, люди, авто, громадський транспорт, даже поліція. Хто сидів - встає. Без виключень. В Чернігові я такого не бачив. Ну і я не вперше тут, тому вже орієнтуюсь добре. Дорогу до дому знаю.

Эх, дороги, пыль да туман

Тут очень шумно.

QO-100 A50QO

 Только что на круглом столе анонсировал Бутан через Катар Оскар 100 и вот пожалуйста. Не моргнув глазом. 

На самом деле моргнув. И не один раз. Он использует старый софт с перестройкой вашего передатчика туда куда он скажет, а у меня было отключено. Сейчас так редко кто делает. Но слава богу связь получилась.

Готуюся до поїздки.

   Готуюся до поїздки в місто, яке мене підкорило вже в зрілому віці і схоже назавжди. Їжджу щороку :-) Торік я мав апартаменти у самому центрі Львова. На гумку репітер на двійці було дуже погано чути. А мене на передачу взагалі не було :-) Цього року вирішив підготуватися заздалегідь - використати досвід похідного життя і приготувати собі лайфхак. Кишеньковий напівхвильовий диполь. Сказано – зроблено. Довелося пожертвувати старий щуп осцилографа.

Легким рухом руки колишній щуп відрізаний по чверті довжини робочої хвилі за допомогою голки, фена і термоусадки перетворюється на похідний напівхвильовий диполь, який добре лягає, скажімо, на диван... А на підвіконні взагалі виглядає люкс. Thanks for advice US5RK

Субботня карамель